·

block (EN)
іменник, дієслово

іменник “block”

одн. block, мн. blocks
  1. блок
    The kids played with colorful wooden blocks.
  2. квартал (ділянка в місті, оточена з усіх боків вулицями)
    They live just two blocks away from the supermarket.
  3. блок (велика будівля, поділена на менші одиниці, такі як квартири або офіси)
    She works in an office block downtown.
  4. перешкода
    There was a block on the road due to the fallen tree.
  5. блок (хід у спорті, щоб зупинити рух суперника або м'яча)
    His block prevented the opposing team from scoring.
  6. блок (тимчасова нездатність ясно мислити або щось згадати)
    She had a total block during the exam.
  7. блок (у комп'ютерній сфері, одиниця зберігання або обробки даних)
    The file is divided into several blocks for efficient access.
  8. блокування (у комп'ютерній сфері, обмеження, що перешкоджає доступу до онлайн-акаунта або сервісу)
    The user received a block for violating the rules.
  9. блок (програмування, частина коду, що розглядається як єдине ціле)
    The function consists of multiple blocks.

дієслово “block”

інфінітив block; він blocks; мин. час blocked; мин. дієприкм. blocked; дієприсл. blocking
  1. блокувати
    The fallen tree blocked the road for hours.
  2. зупиняти (когось)
    He blocked us so that we couldn't enter.
  3. заважати (чомусь)
    The new regulation may block the merger.
  4. Блокувати (зупинити або відхилити дію суперника у спорті)
    The defender blocked the shot at the last second.
  5. заблокувати (перешкоджати комусь зв'язатися з вами або отримати доступ до вашого контенту онлайн)
    She blocked him on her phone after the disagreement.
  6. Розставляти (планувати рухи та позиції акторів у виставі чи фільмі)
    The director blocked the scene before rehearsals.
  7. накидати (ескіз)
    He blocked out the painting before adding colors.
  8. блокувати (у комп'ютерній сфері, чекати, поки не буде виконано певну умову, перш ніж продовжити)
    The program blocks until the user inputs a command.