·

branch (EN)
іменник, дієслово

іменник “branch”

одн. branch, мн. branches
  1. гілка
    The bird built its nest on a high branch.
  2. філія
    She deposited the money at the branch nearest her home.
  3. частина чогось, що відокремлюється від основного розділу
    The road splits into two branches after the bridge.
  4. галузь
    Psychology is a branch of science that explores the human mind.
  5. гілка (родовід)
    They belong to the Canadian branch of the family.
  6. (у комп'ютерній сфері) окрема версія програмного проєкту в системі контролю версій
    The developers created a new branch to test the features.
  7. притока
    They went fishing in the branch behind their farmhouse.

дієслово “branch”

інфінітив branch; він branches; мин. час branched; мин. дієприкм. branched; дієприсл. branching
  1. розгалужуватися
    The river branches into multiple streams in the valley.
  2. утворювати гілки (про рослину чи дерево)
    The old oak tree has begun to branch again in spring.
  3. (в обчислювальній техніці) перейти до іншої частини програми на основі умови
    The program branches to a new function when the user clicks the button.