·

cog (EN)
іменник, дієслово

іменник “cog”

одн. cog, мн. cogs
  1. зубець
    The old clock had many cogs inside to keep accurate time.
  2. один із зубців на зубчастому колесі
    A broken cog can cause the whole wheel to stop working.
  3. (переносне значення) людина, яка відіграє незначну роль у великій організації або системі
    She felt like just a little cog in the company.
  4. (столярство) виступ на балці, що входить у виріз в іншій частині
    The builder used a cog to secure the beam in place.

дієслово “cog”

інфінітив cog; він cogs; мин. час cogged; мин. дієприкм. cogged; дієприсл. cogging
  1. оснастити щось зубцями
    The mechanic cogged the gears for the new clock.
  2. (про електродвигун) рухатися ривками, коли не підключений до живлення
    The motor cogs when you try to turn it by hand.