·

toy (EN)
іменник, дієслово, прикметник

іменник “toy”

одн. toy, мн. toys
  1. іграшка
    The child received a new toy for his birthday.
  2. річ, яку ви маєте для задоволення, а не для користі
    He likes expensive toys like cars.

дієслово “toy”

інфінітив toy; він toys; мин. час toyed; мин. дієприкм. toyed; дієприсл. toying
  1. гратися
    The cat toyed with the mouse before letting it go.
  2. обмірковувати (непевно)
    He was toying with the idea of changing careers.

прикметник “toy”

основа toy, неступ.
  1. іграшковий
    The child loves to play with his toy cars.