·

breeze (EN)
іменник, дієслово

іменник “breeze”

одн. breeze, мн. breezes
  1. легкий вітерець
    As we picnicked in the park, a soothing breeze whispered through the leaves above us.
  2. легкість (у контексті завдання чи ситуації)
    Once she got the hang of it, solving those math problems was a total breeze.
  3. збурення (у контексті емоційного збудження чи незгоди)
    When the rumor about the surprise test spread, a breeze of anxiety swept through the classroom.

дієслово “breeze”

інфінітив breeze; він breezes; мин. час breezed; мин. дієприкм. breezed; дієприсл. breezing
  1. пройтися легко (у контексті руху без зусиль)
    He breezed in the office with a smile, knowing that he was going the quit today.