·

border (EN)
іменник, дієслово

іменник “border”

однина border, множина borders або незлічуване
  1. кордон
    The river acts as a natural border between the two countries.
  2. край
    She planted roses along the border of her garden to create a natural fence.
  3. облямівка
    The tablecloth had a delicate lace border that added elegance to the dining room.
  4. рамка (у контексті об'єктів у комп'ютерній графіці)
    I added a blue border to the chart to make it stand out in the presentation.

дієслово “border”

інфінітив border; він borders; мин. час bordered; мин. дієприкм. bordered; дієприсл. bordering
  1. межувати
    France borders Spain to the south.
  2. обмежувати (формувати лінію вздовж краю)
    Tall trees bordered the lake, creating a natural barrier.