·

desolation (EN)
іменник

іменник “desolation”

однина desolation, незлічуване
  1. спустошення (глибока смуток і самотність)
    After the divorce, he wandered his empty home, overwhelmed by a profound desolation.
  2. спустошеність (стан місця, зруйнованого або знищеного)
    After the wildfire, the forest was a scene of desolation, with charred trees and ash-covered ground as far as the eye could see.
  3. опустошення (процес руйнування або знищення місця, часто призводить до його відсутності людей)
    The desolation of the ancient city was complete, its buildings reduced to rubble and its people long since fled.
  4. пустка (територія, яка була зруйнована та залишена)
    The abandoned village had become a desolation, with empty houses and overgrown streets where no one dared to live.