·

bellow (EN)
іменник, дієслово

іменник “bellow”

одн. bellow, мн. bellows
  1. рев
    We heard the bellow of a bull in the field next to us.

дієслово “bellow”

інфінітив bellow; він bellows; мин. час bellowed; мин. дієприкм. bellowed; дієприсл. bellowing
  1. гаркнути
    The coach bellowed instructions from the sidelines throughout the game.
  2. ревіти (про велику тварину)
    The wounded bear bellowed in pain, startling the hikers in the forest.