·

surprise (EN)
іменник, дієслово, вигук

іменник “surprise”

однина surprise, множина surprises або незлічуване
  1. несподіванка
    Getting a dog was a surprise, but it was a pleasant one.
  2. відчуття здивування
    Her surprise was evident when she unwrapped the gift to find a pair of concert tickets.

дієслово “surprise”

інфінітив surprise; він surprises; мин. час surprised; мин. дієприкм. surprised; дієприсл. surprising
  1. здивувати
    For their anniversary, she surprised her husband with a weekend getaway to the mountains.

вигук “surprise”

surprise
  1. сюрприз! (вигук, що вживається при розкритті несподіваної події або дії, часто з метою святкування)
    "Surprise!" I exclaimed as I unveiled the new car to my spouse.