·

aim (EN)
іменник, дієслово

іменник “aim”

однина aim, множина aims або незлічуване
  1. мета
    Her main aim was to graduate from college with honors.
  2. прицілювання
    Before releasing the arrow, she adjusted her aim to ensure it would hit the target.
  3. майстерність стрільби (для уникнення повторення, додано контекст стрільби)
    Her aim with a bow and arrow is so good that she rarely misses the target.

дієслово “aim”

інфінітив aim; він aims; мин. час aimed; мин. дієприкм. aimed; дієприсл. aiming
  1. прагнути
    They aim to finish the project by next week.
  2. прицілюватися
    She aimed her slingshot at the can on the fence and let the stone fly.
  3. спрямовувати (у контексті словесного або письмового висловлювання)
    She aimed her criticism at the new policy, arguing it was unfair.